Вівторок, 2024-03-19, 12:59 PM
Вітаю Вас Гість | RSS

Грем'яцька ЗОШ І-ІІІ ст.

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 76
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Історія ФАП

1.Як все починалося
Вузенька стежина, що майстерно, мов змійка, вилася поміж зелених пагорбків, була, на перший погляд, аж надто протоптана. Цікаво, куди ж вона веде? ...Поміж пахучого та барвистого саду біліє сільський фельдшерсько-акушерський пункт. Його двері завжди відкриті тим, хто знемагає від надмірного болю завданого війною, тим, хто не може пережити втрату близьких та рідних, та просто людям, яким дошкуляє певне захворювання. ...Розпочинати практично з нуля завжди важко, а тим паче тоді ,коли потрібно мобілізовувати не лише матеріальні ресурси, але зібрати всю волю та залишки сил. В таких умовах, зазвичай, навіть чужі люди прагнуть підтримати один одного. Так сталося, що після війни село стало наче велика, дружня сім'я. А втім, інакше бути просто не могло. Так, як війна поклала значний відбиток на здоров'я нашого села, то питання про налагодження роботи медичного пункту було неабияк актуальним. Відновити ці сторінки з історії нашого села виявилося важко, тому що очевидці та свідки цих подій не змогли точно пригадати все, назвати прізвища тих, хто вклав частинку себе, своїх надбань для блага односельчан. Проте в кількох розповідях виринало з пам'яті людей ім'я Хитрого Юхима, який, буцімто, віддав своє помешкання для приміщення ФАПу. Звісно, того часу важко було знайти кваліфікованого спеціаліста, проте люди, яких навчило життя, самовіддано рятували інших, незважаючи на відсутність червоних дипломів. Так і жило село, бо час виліковує рани. З 5(7едмедичний пункт був розташований на місці теперішньої сільської ради, а зі973там, де знаходиться зараз. Було все: і негаразди, і нестачі медичних препаратів ,але люди, які стояли на чолі ФАПу, долали всі проблеми, щоб бачити щасливі обличчя знайомих та рідних, щоб чути щирий дитячий сміх. Жителі нашого села ніколи не забуватимуть добрі серця тих, хто їм допомагав. Ось імена, назавжди закарбовані в пам'яті селян як імена тих, хто мав безпосереднє відношення до осередку медицини с.Грем'яче: Хитрий Ю., Лавренюк Т., Політика А., Новак Г., Октоеич Л., Давидюк В., ЧумакЛ., МакарукГ., КирикН, Озімковська Лариса. 
2.Слово про завідуючих фельдшерсько-акушерським  пунктом.
   Озімковська Лариса Володимирівна.

,, Навчалась я в Рівненському медичному училищі, яке закінчила в 1985р.Ось уже 23 роки працюю у с.Грем'яче фельдшером. Умови праці цілком задовольняють, приміщення ФАПу відремонтоване та комфортабельне. Однією з найбільших проблем є відсутність транспорту. Так як протяжність села досить велика, часто доводиться різними способами відвідувати лежачих та важкохворих пацієнтів. Щодо хвороб, які найбільше турбують односельчан, то, незважаючи на те, що усвідомлювати це дуже важко, дедалі частіше зустрічаються онкологічні захворювання. Зараз ця проблема стає неабияк важливою, хоча деякий час тому хвороби такого типу були малоймовірними. Сьогодні особливого поширення набуває рак молочної залози. В умовах постійних стресів та нервових перенапружень спостерігається динаміка зростання кількості хворих на гіпертонію(підвищення артеріального тиску),аритмію, порушення роботи серця та нирок. Одним з болючих питань є також відсутність апарату для вимірювання рівня цукру в крові, адже актуальною хворобою стає цукровий діабет. В будь - якому разі профілактика краща, ніж лікування, і будь якій хворобі можна зарадити, якщо виявити її на ранній стадії. Щодо забезпеченнями медичними препаратами, то це питання цілком вирішено. Коштів, які виділяє держава, вистачає на придбання засобів першої* медичної допомоги, яка є безкоштовною. Хотілося, щоб населення відповідальніше ставилося до стану свого здоров'я, адже це - один з найголовніших життєвих пріоритетів." 2006 р. — грамота за добросовісну працю, видана головним лікарем В. Веляником. 


Новак Галина Омельянівна

(Завідуюча ФАПом з 1958 р. по 1965р.) „Здоров 'я-одне з найцінніших життєвих благ, тому збереження слід ставитися якнайвідповідальніше. Фельдшером я працювала 1958 по 1965рр.,працювати було дуже важко. Тоді ж не так було, як зараз( все зручно і комфортно), в той час доводилося рятувати здоров'я і життя людям, незважаючи на жахливі умови. Нормального приміщення не було, а медичний пункт відвідувало 30-40 чоловік на день. Звісно, коштами держава забезпечувала. У всякому разі, на ці кошти можна було придбати препарати, необхідні для надання першої медичної допомоги. Хворобами,які найчастіше непокоїли населення,були: гострі респіраторні захворювання,ГРВІ,гепатит,краснуха.Щодо стану народжуваностідо динаміка була позитивною.За рік народжувалося приблизно 20-30 дітей, смертність була нижчою. працю: "Ветеран

Через надмірну перевантаженість мені довелося покинути роботу, хоча я її дуже любила. Погодьтеся ,що добиратися до хворого на підводі, у дощ, сльоту, та знаючи, що необхідних препаратів,щоб належно надати допомогу - невистачає ,жертвувати всім - сім'єю, друзями, відпочинком, про який я навіть і не мріяла, - це дуже важко. Одночасно знати і відчувати, що ти допомагаєш людям, зустрічаєш життя з новонародженими і відвертаєш смерть від важкохворих-найбільше благо!" \1986-нагороджена медаллю за добросовісну працю-" Ветеран праці" (видана виконкомом Верховної Ради СРСР) \ 

Чумак Людмила Павлівна
(завідуюча ФАПом з 1972р. по-1975р.) „Свою роботу я дуже любила, так як допомога людям-одне з найблагородніших життєвих покликань Умови праці були нормальними, хоч і не такими, як сучасні. Проблему транспорту вирішувала держава, колгоспом було виділено автомобіль. В той час це було неабияк важливо, тому що природний приріст населення складав 40 немовлят на рік, і потрібно було часто покидати місце роботи та відвідувати хворих на дому. Актуальними були дитячі хвороби: кір, вітрянка, краснуха; гострі респіраторні захворювання. Медичними препаратами держава забезпечувала. Працювати було важко, але про яку втому можна говорити, коли у твоїх руках життя і здоров'я близьких і знайомих тобі людей".  
З. Здобутки і проблеми
У 1991 році Україна мала 52 мільйони чоловік населення. Нині нас 46 мільйонів. Не є винятком і Острожчина. В цілому по місту і району чисельність населення за ці роки знизилась на 4 відсотки, тобто на рівні всеукраїнського показника. Причин зменшення населення багато. Тут і еміграція у зв'язку з падінням життєвого рівня, і зростання смертності. Збільшується смертність старших поколінь, підвищується вона серед середніх і молодших вікових груп. Гинуть молоді, гинуть у розквіті сил, гинуть не тільки малозабезпечені, а й заможні люди, внаслідок зростання злочинності, дорожньо-транспортних пригод, нещасних випадків на виробництві, зростаючого суїциду, тобто самогубств. Навколо цієї проблеми точиться багато розмов, чимало політичних спекуляцій, зокрема і в стінах Верховної Ради. Ідуть передчасно з життя ті, хто пережив два голодомори - у 33-му і 47-му роках, Другу світову війну, фашистські концтабори і сталінські гулаги, труднощі повоєнного часу, важку працю у колгоспах, коли на полях і фермах більшість робіт доводилося виконувати вручну, в осінню негоду під відкритим небом і в холодних приміщеннях взимку. Хто вже у мирний час став учасником бойових дій у так званих локальних війнах у різних куточках планети. Хіба усе пережите не вплинуло на фізичний і психічний стан людей ,не дало своїх негативних наслідків? А хто ж був провідцем усіх цих подій і процесів? Як визначає доктор біологічних наук Віталій Поліщук в „Українській газеті", за останні 7 років атомні електростанції, розташовані на території України, сумарно забезпечили щонайменше ще 3 млн. смертей. На радіаційно забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС територіях опинилось близько 1,5 млн. населення. Понад 150 тис. осіб ,у тому числі майже 60 тис. дітей, уражені дозою, вищою за допустиму, з них 13 тис .дітей-понад 200бер.Більш ніж ПО тис. жителів України, в основному молоді, брали участь у ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні та безпосередньо на ЧАЕС і дістали різні дози опромінення, з них близько 8 тис. - понад 500  бер. На початку нового тисячоліття Україна за тривалістю життя чоловіків посідала 29-те місце в Європі і 49-те у світі, а жінок - 27- ме і 39-те місця відповідно. Різке зниження тривалості життя в Україні зафіксовано з 1987р.(у чоловіків-приблизно на три а у жінок-на два роки).Таке скорочення вважають безпрецедентним для мирного часу й пов'язують переважно з екологічним забрудненням і наслідками катастрофи на Чорнобильській АЕС та соціально-економічними проблемами. Дослідження, проведені Міністерством охорони здоров'я України ,свідчать, що в зонах інтенсивного використання пестицидів, інших продуктів хімізації сільського господарства загальна захворюваність значно вища. Найвизначнішими є зміни в частоті патології нервової системи, органів кровообігу, дихання, травлення, особливо у віці після 40 років. Установлено пряму залежність між частотою злоякісних новоутворень і асортиментним індексом застосовуваних пестицидів. Всесвітня Організація Охорони Здоров'я визначила 10 найбільш загрозливих для життя людини факторів у такій послідовності:
недостатнє(неповноцінне)харчування;секс без засобів захисту;підвищення артеріального тиску; тютюнопаління ; алкоголь;питна вода, що не відповідає санітарним нормам;антисанітарія;недостатній вміст заліза в крові;забруднення навколишнього середовища;ожиріння(надмірна маса тіла). Якщо перейти до деталізації вищенаведених даних і підтвердженні їх на конкретному прикладі ,в даному випадку на с.Грем'яче, то у зв'язку з зосередженням інформації в узагальненому вигляді, було б доцільно навести наступні дані: Дані про стан відвідування медпункту 2005-2007рр. 2005р. 2006р. 2007р. Відвідувань усього:184726913034
дітьми310400759
вагітними160210140
на дому499625750
з них дітей202181427
Кількість народжених71117

Аналізуючи інформацію, подану в таблиці, можна помітити позитивну динаміку природного приросту ^а також поступове збільшення кількості людей, які звертаються до медичного пункту за допомогою або консультацією, збільшення кількості відвідувань дітей. Загалом, інформація неоднозначна, тому що, з одного боку, велика кількість відвідувачів свідчить про високу якість допомоги, яку надають у ФАПі ,та, водночас, про збільшення кількості хворих. Для визначення здобутків і проблем, наявних в роботі медичних закладів району, слід також звернути увагу на інформацію у пресі: (Щотижневарайонна газета „Життя і слово"-субота,5 квітня,2008,стаття „Про здоров'я і дітей" ,автор М.Войтович) „Про стан реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я та заходи щодо поліпшення надання медичних послуг громадянам району доповів головний лікар Острозької ЦРЛ В.Веляник. У своїй доповіді він, зокрема, зазначив, що незважаючи на покращення деяких показників, таких як: зниження загального рівня смертності, зниження захворюваності на активну форму сухот, зниження рівня первинної інвалідності осіб працездатного віку, не було післяопераційних летальних випадків, знизився рівень травматизму, зріс відсоток оздоровлення громадян та збільшилася кількість лабораторних, рентген та ендоскопічних обстежень;та все-таки є цілий ряд негативних показників, над якими і має працювати медична галузь району у найближчий час. Це зокрема: зростання рівня смертності малюків, населення у працездатному віці, зростання рівня захворюваності та смертності від онкохвороб, збільшення випадків дитячої інвалідності (дітей віком до 18 років), зростання рівня захворюваності серед дорослих, підлітків та дітей." 
4 .Медики,уродженці с.Грем 'яче
Жителі села Грем'яче відзначаються своєю працелюбністю, але особливо їм полюбилася медична професія, молодь з ентузіазмом вступала і вступає до медичних закладів. Достатньо сказати, що сьогодні серед жителів Грем'ячого нараховується 62 медичних працівників, до того ж 13 - з вищою освітою, троє захистили дисертацію і внесли значний вклад у розвиток не тільки вітчизняної , але й світової медичної науки. На сьогодні вони очолюють великі творчі медичні колективи в Києві та Санкт-Петербурзі. Більшість лікарів, уродженців села Грем'яче, працює в лікувально-профілактичних закладах Рівненської області, інші в різноманітних медзакладах України та зарубіжжя. Так, гінекологом працює М. Литвинчук у Сарненській районній лікарні, а його молодший брат Олександр -терапевтом у Рівному й викладає в Рівненському медичному коледжі. В Рівному також трудиться лікарем-терапевтом Л. Луцюк. Хірургами працюють С. Ткачук у військовому госпіталі та Г. Чепчерук у Санкт-Петербурзі; психіатрами в Острозі - Л. Защик й І. Шинкарук, стоматологом - С. Ткачук в с. Гребінка Київської області, а О. Шевчук працює в Рівному фармацевтом. У Здолбунові лікують зуби сестри Соболь. Б. Олійник є головним імунологом України, а його брат Олексій завідує кафедрою психіатрії в Києві. Уродженці Грем'ячого трудяться і в Острозькій обласній психіатричній та районній лікарнях, в міжрайонному тубдиспансері, в ендокринологічному диспансері, в пологових будинках Рівного й інших міст України та зарубіжних країн. Особливо варто відзначити медичну династію Олійників й описати  медичну біографію Г.С. Чепчерука. Особливою повагою користувалася в Грем'ячому сім'я колгоспника Власа Олійника, 1904 року народження, який багато років працював бухгалтером. У його сім'ї народилося троє синів, всі вони здобули вищу освіту, старший син - Анатолій вступив на лікувальний факультет Львівського медичного інституту, після навчання приїхав працювати в м.Острог. Вступив до аспірантури на кафедру психіатрії Київського медичного інституту, де 1958 році захистив кандидатську дисертацію, невдовзі в 1960 році зайняв посаду завідуючого в Київському інституті імені А. А. Богомольця. На даний час він очолює одну з найстаріших і престижних кафедр психіатрії в Україні. Середній син -Борис після закінчення Острозької школи №1 вступив на ветеринарний факультет Львівського зооветеринарного інституту. Три роки працював у Дубно, а потім переїхав до Кам'янець-Подільського, де викладав у академії імені Кірова в Ленінграді. Відмінником закінчив цей навчальний заклад і був направлений на проходження військової служби в місті Севастополь. Після закінчення курсів з хірургії був призначений начальником медичної служби на підводному човні. Там зумів успішно провести декілька хірургічних операцій. В 1976 році захистив кандидатську дисертацію. А з 1975-го до 1984-го року був старшим ординатором і викладачем клініки госпітальної хірургії Військово-медичної академії в Ленінграді. З 1984 до 1987 року брав участь у війні в Афганістані, являючись консультантом головного хірурга військового госпіталю в Кабулі. Нагороджений орденами та медалями. Після по­вернення в Ленінград з 1987-го до 1994-го року працював старшим викладачем клініки тора-кальної хірургії. В цьому ж році був демобілізований в чині полковника медичної служби. Георгій Савович є автором більш як 170 наукових робіт, в числі яких 6 монографій та підручників. Сьогодні лікар є професором-консультантом госпіталю МВС у Санкт-Петербурзі. Династія медиків - уродженців села Грем'яче користується високим авторитетом і не тільки не припиняється, але прогресивно продовжується, про що красномовно свідчить той факт, що четверо жителів цього села навчаються в медичних вузах, а п ятеро закінчують медичні коледжі.
                    
 
  Дослідницька робота   учениці 10 кл.Мартинюк Олени (2008 р.)  
 
Календар
«  Березень 2024  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Архів записів
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2024
Створити безкоштовний сайт на uCoz