Нестандартні підходи до вивчення української мови і літератури
Доброго дня вам, люди! Інформаційний вісник школи Тема дня. Дивен світ... Р. Лубківський З циклу "Сонце "Слова" Пускають десять соколів ясних На білосніжну стаю лебедину... Лебідочко! Не вберегтись од них: Вони тебе вже вибрали - єдину. Вони вже над тобою, вже довкруг, Уже і наздогнали, переймають. Вони б тебе розкігтили на пух, Бо милосердя соколи не знають. А там, а там, куди б не долетів Ні сокіл, ані беркут - сонце спалить! - Там лебедіє стая лебедів, Без неї, піснетворці, світ печалить... ... Пустили, як натішилися вщерть, На срібен двір, на золоте подвір'я. Як чорна блискавиця, впала смерть. Скривавлене розвіювалось пір'я. Не мало й не багато - сім століть! ...Зотліли чаші й дороге одіння. Чому ж у небі піснею стоїть Той клич, той клич, те диво - лебедіння! Воно стоїть, внизу реве юрма: - Ну чом же їх ніхто не переймає?! Скоріш пускайте соколів! - Дарма. Є соколи. А лебедів немає. Битва з половцями Літописець Коли густішала пітьма І замикалася столиця, Тоді історія сама Вела минулим літописця. І як відлунюють у слові Над голосіння і плачі Давно погублені підкови, Давно пощерблені мечі. Перекликається біда, І не піднятися дружині. Уже під Києвом орда, Уже над Руссю чорні тіні. І підкрадається зима, Чорніє осінь, відбуявши, І як тривогою пройма Оте "не лепо ли ны бяшеть ..." Зима біліє у вікні. Димить руїнами столиця. І тільки тіні на стіні Хитає свічка літописця. Л. Талалай Хронологічна послідовність подій у літописі Всесвітньо відоме ім'я Нестора - літописця, ченця Києво - Печерського монастиря, автора " Повісті минулих літ". Перша дата в літописі Нестора - 852 рік, остання - 1113. Було літо 1113 року, теплий вітерець проник у вузьке віконце келії, приголубив стомлені повіки ченця, ворухнув довгою бородою. День за днем, місяць за місяцем, рік за роком Нестор описував минувшину. Тільки для короткого сну і скромної трапези підводиться він із - за столу, щоб продовжити роботу над великим задумом. Літа зігнули спину, посріблили волосся, висушили колись здорове тіло. Від довго сидіння, від скромного харчу ( хліб, овочі, вода ) слабнуло серце, зросталися суглоби. але Нестор зневажав поклик плоті. Прагнув завершити літопис.. Літописець прагнув, щоб його читачі не тільки поринали у минуле, а й узяли з історії урок на майбутнє. ( За Д. Степовиком ) В літо 858. Цар Михайло рушив з воїнами берегом і морем на болгарів. Болгари ж, побачивши, що не можуть стати супротив нього, попросили хрестити їх і підкорилися грекам. В літо 882. Виступив Олег у похід, взявши з собою багато воїнів, і прийшов до Смоленська з кривичами, взяв місто, і посадив там своїх мужів... В літо 945. Пішов Ігор на древлянську землю. Зібрав данину і відпустив свою дружину додому. А сам з невеличкою часткою повернувся, щоб узяти більшого багатства. В літо 991. - Княже! Від коня твого, якого ти любиш і на якому ти їздиш, від нього ти вмреш. В літо 980. І велів Володимир передати Рогволоду: - Хочу твою дочку взяти собі в жінки. Той спитав у дочки своєї: - Хочеш іти за Володимира? Вона ж відповіла: - Не хочу роззувати сина рабині... Зібрав князь багато воїнів, вбив Рогволода, а дочку його взяв собі за жінку. В літо 998. Коли Володимир прийшов у Київ, то звелів повалити ідолів - одних порубати, а інших спалити. В літо 1024. Повстали волхви у Суздалі. І була ніч, і була тьма, спалахувала блискавка, грім рокотав. Сказав Мстислав своїй дружині: - вдаримо на них. І рушив Мстислав, Ярослав проти нього. В літо 1079. Всеволод сів у Києві, на столі свого батька і брата свого, взявши владу над усією Руською землею. В літо1108. Закладена була церква святого Михайла золотоверха князем Святополком. Cе повісті минулих літ звідки почалась Руська земля, хто в Києві перший став князювати і звідки Руська земля стала буть. Тож почнемо повість сію. Робота у творчій групі. Роботу виконували учні 9 класу. Нечасто одна фраза з твору викликає наукові суперечки. Така доля судилася крилатому вислову із " Слова о полку Ігоревім": " Розтекашася мислію по древу". Частина вчених прийшла до висновку, що це образний вислів і під "мислію" треба розуміти думку - пісню, а під деревом музичний інструмент. Ще інші вважали, що йдеться тут не про думку, а про мишу. Значно простіше і логічніше тлумачать четверті вчені. Вони вказали, що в давньоруській мові було слово " мись", яке означало білку. Відтак і вся фраза мала читатися: " Розтікатися білкою по дереву, сірим вовком по землі, орлом в небесах". Робота-літопис учнів 9 класу. Українські загадки з ілюстраціями. Саморобна книжка учениці 7 класу Чумак Алли. Діалог з Р. Лубківським " Жаліються лірики на тиражі. Повістярі - що втрачається попит... Проблеми! Нікому вони не чужі. І це не такий собі жанровий клопіт. То слово вмирає. Згоряє на пні... Немов од посухи зелена діброва. А хто завинив? Марсіяни? Та ні. Ми винні в страшній девальвації слова".