Ніна МЕЛЬНИК, заступник директора з виховної роботи Грем'яцькоїЗОШ І-Ш ст.

Дитяче серце чутливе до заклику творити ра­дість для людей. Але дуже важливо, щоб услід за закликом йшла праця. Якщо дитина відчуває, що поруч з нею люди, яким своїми вчинками вона при­носить радість, то змалечку навчиться узгоджувати свої власні бажання з інтересами людей. А це дуже важливо для виховання доброти й людяності. На жаль, нині байдужих людей до горя й злиднів інших у нас вистачає. А тому ще зі шкільної парти ми пови­нні вчити дитину позбуватися егоїзму та формувати у кожного школяра ціннісне ставлення до людини. На уроках і в позаурочний час педагоги намага­ються виховати у дитини гуманне ставлення. З цією метою у Грем'яцькій школі створено волонтерський загін, а кожного останнього четверга місяця про­водиться День милосердя. У цей день волонтери відвідують одиноких односельчан, ветеранів праці, ветеранів війни, інвалідів.

З особливим захопленням ставляться до своїх доручень учні 6 та 7 класів. Вони охоче допомага­ють людям похилого віку по господарству, купують продукти у сільських крамницях, розповідають про дружню багатоголосу шкільну сім'ю, обмінюються думками щодо збереження традицій та звичаїв рід­ного села. Одним словом, школярі вчаться пере­живати радість, горе прикрощі старшого покоління. Завжди з нетерпінням чекають своїх молодших дру­зів наші односельчани: Антоніна Гнатівна Політика, Галина іларіонівна Сидорук, Галина Сидорівна Бар-тащук, Петро Кузьмович Політика. З Юрієм Роман­ським старшокласники розважаються грою в шахи, заздалегідь готують йому сюрпризи. Особливої уваги одинокі потребують навесні і восени. Саме в цей період волонтери ходять до са­мотньої вчительки-пенсіонерки Галини Сидорівни Барташук. Діти відчули, що Галина Сидорівна радіє кожному їхньому візитові, полюбляє тепле дружнє спілкування з ними. Цікаві розповіді про Велику Вітчизняну війну з її уст - це, образно кажучи, ве­личезний емоційний заряд ідеї вірності, обов'язку перед Батьківщиною. Своїми враженнями діти за­вжди діляться з іншими волонтерами. Варто зауважити, що життя волонтерів не пови­нно замикатися в рамках одного колективу, бо він ТОДІ «знекровлюється», виснажується. Ми прагне- досвід підтвердив, що тільки в колективній праці, одухотвореній високою, благородною ідеєю, почи­нається та самоповага, від якої залежить духовне обличчя особистості, її ставлення до інших людей. Нещодавно нам випала нагода співпрацювати з волонтерами із Канади у рамках обмінної програми «Канада. Світ. Молодь». Волонтери 5, 7, 9, 10 кла­сів охоче погодилися зустрічатися із заокеанськими друзями двічі на тиждень, щоб працювати над темою «Здоровий спосіб життя». Спочатку визначали пои- колектиано розробили завдам ія на тему «Шлях до острова здоров'я», подолати цей шлях їм допомагали тренінги, конкурси, вікторини, ігри, кросворди. Осо­бливо сподобався учням метод «Обговорення в колі». Канадські волонтери заохочували наших дітей ви­словлювати думки, ділитися враженнями англійською мовою. Це гарно вдавалося ученицям 10 класу - Оль­зі Стернійчук та Оксані Мартинюк. Безперечно, учням було цікаво познайомитися із зарубіжними гостями, поділитися досвідом волонтерської справи та пого­ворити англійською. Під час проведення усіх заходів відчувалося пе­реплетення інтересів, захоплень, пошуки самого себе, бажання розвинути власні таланти. Учасниця програми Лоранс Дежарде дуже багато розповіла про мистецькі шедеври своєї батьківщини. Вона вивчила з нашими волонтерами пісню «Хай буде так!» на англійській мові. Волонтери 9,10 класів по­дарували їм пісню «Вчителько моя». Принагідно зазначу, що в цей період Великого Посту кожна людина звіряє свої справи з Божими заповідями. Отож, будьмо милосердні, творімо добрі справи заради ближнього. Пам'ятаймо, що люди, які діють за велінням серця, які щиро нада­ють посильну допомогу тим, хто н потребує, ідуть правильною Божою стежиною. Адже вони не боять­ся труднощів, не очікують матеріальної винагороди за працю, їх любить Господь. Успіхів вам, юні волонтери. З Богом!